Про проект
Тематика статтей
Форуми
Доставка ліків
Корисні адреси
Дошка оголошень
Інформаційно-довідкова служба
Замовити медикаменти
Гарднерельоз – нові бунтарі чи щось інше? В. Лукаш.

Бактеріальний вагіноз (гарднерельоз) – це захворювання зовсім недавно було виділеним в окрему нозологічну форму. Воно визначається як інфекційний незапальний синдром, пов'язаний з дизбіозом піхвового біотипу, і характеризується масивним розмноженням суворо–анаеробних грамвід’ємних бактерій і зникненням Н202–продукуючих лактобацил.

Простіше кажучи – це дизбактеріоз піхви, тобто стан, при якому порушується співвідношення мікроорганізмів, що в нормі живуть у піхві. Тих, яких повинно бути більше (молочнокислих бактерій), стає менше, і навпаки, ті, яких в нормі повинно бути небагато, розмножуються. Гарднерела – одна з тих бактерій, якої повинно бути менше, але не одинична. Даний патологічний процес викликається асоціаціями анаеробних бактерій Рерtоstгерtососсus sрр., Васtегоіdes sрр., Моbiluncus spp., Fusobacterium spp., спірним залишається приналежність М.hominis. Таким чином, вагіноз – це не інфекція, тобто нею не можна заразитися), бактерії не приходять ззовні, а тільки перегруповуються свої. Особливістю бактеріоскопічної картини при вагінозі є невелика кількість лейкоцитів, оскільки немає збудника інфекції і запального процесу. Відсутні і зовнішні ознаки запалення: почервоніння слизової, набряк, кровоточивість. Тому цей стан називається вагіноз (захворювання піхви), а не вагініт (запалення піхви). Він не потребує лікування партнера.

У нормі в піхві підтримується кисле, багате киснем середовище, сприятливе для розмноження молочнокислих бактерій. При зміні умов середовища – відсутність кисню і злужнення середовища – молочнокислі бактерії витісняються гарднерелами та іншими бактеріями, які живуть у лужному середовищі.

За даними Наукового центру АГIП РАМН, бактеріальний вагіноз виявляється у 24% практично здорових жінок і у 61% пацієнток з клінічними проявами неспецифічного кольпіту, переважно в ранньому репродуктивному віці.

Розвитку бактеріального вагінозу можуть сприяти різні ендогенні та екзогенні фактори.

Ендогенні (внутрішні):

  • зміна гормонального статусу,
  • порушення менструального циклу;
  • зниження імунологічної реактивності;
  • використання гормональних середників, імунодепресантів;
  • порушення мікрофлори кишківника, хронічні захворювання кишківника та інші стани, які викликають дизбактеріоз, – молочно–кислі бактерії приходять з їжею і живуть в кишківнику.
Екзогенні (зовнішні):
  • тривалий прийом антибіотиків;
  • перенесені і супутні запалення сечостатевого тракту;
  • носіння щільно прилягаючої синтетичної білизни, облягаючи синтетичні штани, тобто створення перешкоди для проникнення кисню; зловживання прокладками „на щодень” і тампонами;
  • неправильне харчування – нестача в раціоні кисломолочних продуктів, які є джерелом молочно–кислих бактерій;
  • часта зміна статевого партнера;
  • тривале використання ВМС з метою контрацепції (більше 5 років).
Клінічний перебіг.

Розрізняють два варіанти клінічного перебігу бактеріального вагінозу: безсимптомний і з клінічними симптомами. При безсимптомному перебігу відсутні клінічні прояви захворювання при позитивних лабораторних ознаках. Другий варіант перебігу характеризується: тривалими (в середньому 2–3 роки), масивними, густими, однорідними, молочного або сірого кольору виділеннями, переважно з неприємним запахом „гнилої риби” (який виникає в результаті розпаду амінів, що виробляються анаеробними бактеріями). Ознаки запалення спостерігаються у половини пацієнток, 50% жінок скаржаться на вульвовагінальне подразнення у вигляді свербіння і печії, а також на неприємні відчуття при статевому акті. Можливі ускладнення при бактеріальному вагінозі: рецидивуючі запальні захворювання органів репродуктивної системи і сечовивідних шляхів; патологічні маткові кровотечі; ріст ускладнень після операцій на органах малого тазу і кесарському розтині; передчасний розрив плідних оболонок при пологах; хоріонамніоніт; післяпологовий ендометрит; зниження ваги і поява пневмонії у новонародженого.

Діагностика.

Матеріалом для діагностики є виділення з цервікального каналу, стінок піхви, а також сеча. „Золотий діагностичний стандарт” включає чотири діагностичні критерії, які можуть бути виконані в кабінеті лікаря: виявлення „ключових” клітин (більше 20%); піхвовий рН >4,5; гомогенні кремоподібні піхвові виділення; позитивна проба з 10% КОН (аміновий тест).

Наявність як мінімум трьох з перерахованих критеріїв може служити основою для постановки діагнозу бактеріальний вагіноз. Виділення в мазку Gardnerella vaginalis не є підставою для постановки діагнозу, оскільки 58% жінок без бактеріального вагінозу мають високий рівень цих бактерій у піхвовому секреті. Більш точно бактеріальний вагіноз виявляється за допомогою бактеріологічного дослідження (посів). Особливо корисний цей метод для контролю ефективності лікування.

Лікування.

Першим етапом є пригнічення надлишкової кількості „поганих” бактерій, другим – заселення звільненої ніші „добрими”. Тому спочатку використовують препарати проти анаеробних (безкисневих) бактерій: в основному місцево у вигляді свічок і гелю, іноді системно у вигляді таблеток. Після цього піхву заселяють молочнокислими бактеріями. Призначається дієта, яка їх містить (біокефір, йогурти, квашена капуста), додаткові препарати молочних бактерій – всередину і місцево. Призначення препаратів молочнокислих бактерій можливе тільки після перездачі аналізів і переконання в тому, що немає вагінального кандидозу („молочниці”), який часто розвивається на фоні лікування вагінозу і прогресує в кислому середовищі, разом з молочнокислими бактеріями. Паралельно ідеально обстежитися на дизбактеріоз кишківника, і при необхідності пролікувати його. Дизбактеріоз рідко розвивається ізольовано і „на пустому місті” – як правило, це загальний для організму процес, і має свої причини і сприятливі фактори. Ефективність лікування оцінюється за зникненням суб’єктивних відчуттів, динамікою клінічних симптомів захворювання, нормалізацією лабораторних показників. Перше клініко–лабораторне дослідження слід проводити через тиждень після завершення терапії, повторно – через 4–6 тижнів.

Жінки:

  • Якщо у Вас з’явились незначні виділення, що супроводжуються різким запахом, не спішіть звинувачувати партнера у зраді або грішити на заразу в басейні.
  • Відмовтеся на час від прокладок „на щодень”, які маскують негаразди, а також порушують кисневий режим.
  • Сходіть до гінеколога і виконуйте вказані призначення, збагатіть свій раціон молочнокислими продуктами.
  • Під час лікування статеве життя можливе; метод контрацепції будь–який (якщо Ви використовуєте оральні контрацептиви, то пам’ятайте, що їх ефективність знижується при одночасному прийомі антибіотиків, і в цей час потрібні додаткові бар’єрні методи контрацепції).
  • Після лікування треба зробити повторний мазок .
Чоловіки:
  • Якщо Ви підозрюєте у своєї партнерки гінекологічні розлади, переконайте її не займатися самолікуванням, а звернутися до кваліфікованого спеціаліста.
  • Лікуватись від гарднерельозу Вам не потрібно. Але бувають випадки, коли разом з гарднерельозом виявляють справжню інфекцію. Тоді лікуватися треба обидвом партнерам, за всіма правилами.
  • Статеве життя під час лікування вагінозу можливе без обмежень.
:::Версiя для друку:::
Про проект | Тематика статтей | Форуми
Доставка ліків | Корисні адреси | Дошка оголошень
Благодійний фонд "Галицький аптекар"
79040, Львів, вул. Городоцька, 214


ОПИТУВАННЯ
Чи може, на Вашу думку, громадськість істотно вплинути на процес реформування галузі охорони здоров`я?
 Так
 Ні
 Важко відповісти
медтехника
Copyright © 2003 БФ "Галицький аптекар" Всі права застережені    Останнє поновлення : 05.12.2003