Ерозія та псевдоерозія матки. Стрихарчук Антон, лікар-консультант.

Якщо дотримуватись медичної термінології, то треба розмежувати поняття ерозії і псевдоерозії шийки матки. Хочу наголосити, що різницю може встановити лише лікар-гінеколог після проведення відповідних обстежень. Ерозія шийки матки - це ураження епітелію травматичного характеру, при якому клітини не мають структурних змін. Такий стан не потребує специфічного лікування, так як з часом ерозія затягується сама. В структурі захворюваності істинні ерозії складають 10-15%. Псевдоерозія шийки матки- це саме та проблема, з якою найчастіше стикаються жінки. Власне, цей стан потребує лікування, так як з часом може призвести до виникнення раку шийки матки. Що ж відбувається?
Шийка матки складається з двох частин, власне шийки матки і цервікального каналу. Ззовні шийка матки вкрита багатошаровим плоским епітелієм, який є товстий і виконує захисну функцію від механічних пошкоджень. Циліндричний епітелій вкриває цервікальний канал, він є ніжний і відповідає за продукцію слизу. Цервікальний слиз запобігає проникненню інфекційного агенту в порожнину матки, відсіює патологічні сперматозоїди і т.д. Ріст і функціонування як циліндричного, так і багатошарового плоского епітелію залежить від гормонального рівня і фази менструального циклу.
Причини, які призводять до виникнення псевдоерозії шийки матки:

  • ранній початок статевого життя;
  • велика кількість статевих партнерів;
  • інфікування вірусом папіломи людини (в 95% випадків, саме цей вірус є причиною виникнення раку шийки матки);
  • куріння більше 10-ти цигарок на день;
  • інфекційні захворювання статевих шляхів як специфічного, так і неспецифічного генезу;
  • гормональний дисбаланс.

Зміни, що відбуваються на шийці матки виглядають так: навколо цервікального каналу починає зникати багатошаровий плоский епітелій, а на його місці утворюється циліндричний епітелій (ектропіон шийки матки). Це рання стадія зхворювання, яка може тривати декілька років. В подальшому, багатошаровий плоский епітелій починає наростати в зворотньому напрямку на циліндричний епітелій, що дуже часто призводить до утворення так званих наботових кіст. Саме кісти не вважаються небезпечними, так як завжди є доброякісними. Небезпека полягає в іншому, під впливом причинних факторів клітини багатошарового плоского епітелію змінюють свою структуру, тобто починають втрачати свою доброякісність. Коли процес затягування псевдоерозії завершається і при проведенні цитологічного дослідження ми виявляємо, що клітини епітелію втратили свою структуру, то це означає, що захворювання перейшло в стадію дисплазії (це фактично передрак шийки матки). Дисплазія шийки матки має три ступеня: легкий, середній, важкий, залежно від вираженості змін в клітинах. Слід відзначити, що перехід від псевдоерозії шийки матки до раку може тривати від 10 до 15-ти років, хоча постійний вплив провокуючих факторів може пришвидшити цей процес.
Діагностика псевдоерозії шийки матки:
  • найперше, треба звернутись до лікаря-гінеколога і провести кольпоскопію шийки матки (огляд шийки під оптичним збільшенням), це дасть змогу візуально побачити зміни на шийці матки;
  • в подальшому проводять цитологічне дослідження і беруть біопсію з шийки матки. Це дає змогу визначити ступінь структурних змін в клітинах епітелію.
Вибір методу лікування залежить від результатів проведених досліджень.
Основними методами лікування, на сьогоднішній день є кріодеструкція і діатермоконізація шийки матки. Суть лікування полягає в руйнуванні уражених клітин, на місці яких з”являються цілком нормальні клітини. Лікування за допомогою заживлюючих розчинів, яке широко використовувалось, на сьогоднішній день є недоцільним і має більше негативних наслідків, ніж позитивних.