Ерозія чи псевдоерозія. Що страшніше? Антон Стрихарчук, лікар-консультант

На сьогоднішній день практично немає жодної жінки, яка б не чула про таке захворювання як ерозія шийки матки. Звідки ж тоді з'явився термін “псевдоерозія”? Ви скажете: “Ці лікарі знову все ускладнюють”. Насправді, якщо дотримуватися медичної термінології, то необхідно розмежувати поняття ерозії і псевдоерозії шийки матки.
Ерозія шийки матки - це ураження епітелію вікового (становлення гормональної системи в підлітковий період) або травматичного характеру, при якому клітини не мають структурних змін. Такий стан не потребує специфічного лікування, так як з часом ерозія затягується сама. В структурі захворюваності істинні ерозії складають 10-15%. Псевдоерозія шийки матки - це саме та проблема, з якою найчастіше стикаються жінки. Цей стан потребує лікування, так як з часом може призвести до виникнення раку шийки матки. Що ж відбувається?
Шийка матки складається з двох частин: власне шийки матки і цервікального каналу. Ззовні шийка матки вкрита багатошаровим плоским епітелієм, а цервікальний канал – циліндричним епітелієм. Кожен з них виконує певну функцію. Багатошаровий плоский епітелій є товстий і захищає шийку матки від механічних пошкоджень, а циліндричний епітелій продукує шийковий слиз, який запобігає проникненню інфекційного агенту в порожнину матки, відсіює патологічні сперматозоїди. Ріст і розвиток як циліндричного, так і багатошарового плоского епітелію залежить від гормонального рівня і фази менструального циклу.
Причини, які призводять до виникнення псевдоерозії шийки матки:

  1. ранній початок статевого життя;
  2. велика кількість статевих партнерів;
  3. інфікування вірусом папіломи людини (в 95% випадків саме цей вірус є причиною виникнення раку шийки матки);
  4. куріння більше 10-ти цигарок на день;
  5. інфекційні захворювання статевих шляхів як специфічного, так і неспецифічного генезу;
  6. гормональний дисбаланс;
  7. травматизація шийки матки під час статевого контакту. Якщо під час близькості у вас виникають неприємні, болючі відчуття, тоді вам необхідно обговорити цю проблему з чоловіком;
  8. травматизація шийки матки під час пологів, або інших маніпуляцій (аборт);
  9. часті порушення менструального циклу.
Зміни, що відбуваються на шийці матки, виглядають так: з цервікального каналу починає розростатися циліндричний епітелій. Ця стадія називається ектропією циліндричного епітелію і може тривати декілька років. В подальшому, багатошаровий плоский епітелій починає наростати в зворотньому напрямку на циліндричний епітелій, що дуже часто призводить до утворення так званих наботових кіст. Саме кісти не вважаються небезпечними, так як завжди є доброякісними. Небезпека полягає в іншому. Під впливом причинних факторів, клітини багатошарового плоского епітелію змінюють свою структуру, тобто втрачають свою доброякісність. Коли процес затягування псевдоерозії завершується, то зовні шийка матки виглядає цілком здоровою, насправді це не так. При проведенні цитологічного дослідження ми виявляємо, що клітини епітелію втратили свою нормальну структуру - це означає, що захворювання перейшло в стадію дисплазії (це передрак шийки матки). Дисплазія шийки матки має три ступені: легкий, середній, важкий, залежно від вираженості змін в клітинах. Слід відзначити, що перехід від псевдоерозії шийки матки до раку може тривати від 10 до 15-ти років, хоча постійний вплив провокуючих факторів може пришвидшити цей процес.
Діагностика псевдоерозії шийки матки:
  1. необхідно звернутися до лікаря-гінеколога, який проведе кольпоскопію шийки матки (огляд шийки під оптичним збільшенням), що дасть змогу візуально побачити зміни;
  2. в подальшому проводять цитологічне дослідження і беруть біопсію (зразок тканини) з шийки матки - для визначення ступеню структурних змін в клітинах епітелію.
Вибір методу лікування залежить від результатів проведених досліджень.
Основними методами лікування і найбільш доступними на сьогоднішній день є кріодеструкція і діатермоконізація. Кріодеструкція - це заморожування ураженої ділянки за допомогою рідкого азоту. Діатермоконізація – це видалення ураженої ділянки за допомогою електроножа. Таким чином, ми руйнуємо уражені клітини, на місці яких з'являються здорові. Кожен з методів має свої покази і протипокази, тому питання про лікування вирішує лише лікар-гінеколог. Лікування за допомогою заживлюючих розчинів, яке широко використовувалось в минулому, на сьогоднішній день є недоцільним і має більше негативних наслідків, ніж позитивних.
Шановні жінки, пам'ятайте: відвідувати гінеколога слід щонайменше один раз на півроку. Це за умови відсутності будь-яких скарг.